ANSTAY - літній дощ

І знову я стою посеред Поділа
Мій сум наздожене мене у будь-який період
І знову задаюсь питанням: «в чому діло?»
Можливо все життя я вчитись не любила

Але синдром відмінниці душив всі крила
Лий зливо, лий, лий зливо, лий
Але не змий, мій вічний слід
І сльозами по щоці із неба впала тепла крапля

Літній дощ сховає сум, навіть коли не варто
Оновили серце, ніби вмили все від бруду
Скажи чому це зробила злива, а не люди?
Па-ра-ра-та, па-ра-ра-та